Законопроект №7489 або інструкція до створення тіньового ринку українських боєнь

Дата публікації: 30-03-2018 - 11:37

Дискусія щодо заборони продажу домашнього м’яса набула широкого розголосу. Запропоновані ВР зміни до законодавства можуть позбавити селян продавати вироблену м'ясну продукцію, якщо тварина не була забита в сертифікованих пунктах забою. Проте за фактом, таких пунктів в Україні майже немає. Пропоновані законодавчі зміни містять іще цілу низку суперечливих моментів, через які селяни втратять чи не єдине джерело прибутку.

Дискусія щодо заборони продажу домашнього м’яса набула широкого розголосу. Маємо двояку ситуацію: з одного боку, бунтують українці, вбачаючи в нових правилах держави істотну шкоду для себе, а з іншого - чиновники розповідають, що всі ці зміни робляться заради людей і їм на благо.

Задля об’єктивного і повного висвітлення даної проблематики представники Асоціації тваринників України багаторазово спілкувалися з виробниками, виїжджали на місця, аналізували суть пропонованих змін. І в підсумку дійшли наступних висновків.

Суть змін полягає в тому, що пропонується запровадити нові правила забою тварин, які вплинуть на можливість реалізації готової продукції. У Верховній Раді України окремі народні депутати активно лобіюють прийняття  законопроекту №7489 від 16.01.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення заходів стосовно забезпечення простежуваності». Він передбачає введення вже з 1 січня 2020 року заборони використання м’яса та інших продуктів забою, отриманих у результаті забою не на бойні, яка має експлуатаційний дозвіл. Тобто, селянам пропонують здійснювати забій тварин не самостійно, а на сертифікованих пунктах забою. Така заборона не стосується лише випадку власного споживання такої продукції.

Даний законопроект уже підтриманий профільним Аграрним комітетом, однак на голосування у ВРУ він ще не виносився.

Не так давно в інтерв’ю виданню «БізнесЦензор» голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа назвав заборону продажу домашнього м’яса відвертою неправдою (ознайомитися з повним текстом інтерв’ю можна за посиланням https://biz.censor.net.ua/resonance/3056083/golova_derjprodspojivslujbi_zaborona_prodavati_domashn_myaso_vdverta_nepravda). Прихильники законопроекту № 7489 від 16.01.2018 звертають увагу на те, що чинний Закон «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» дозволяє не лише споживати м’ясо, забите на подвір’ї, а й продавати кінцевому споживачеві в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, в якій його здійснено.

Норма чинного закону дослівно звучить так: «Із 1 січня 2025 року продукти, отримані в результаті забою не на бойні, яка має експлуатаційний дозвіл, можуть використовуватися виключно для власного споживання або реалізації на агропромисловому ринку кінцевому споживачеві в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, в якій він здійснений».

Однак, законопроектом №7489 пропонується її змінити таким чином, що зникає право продажу навіть у 50 км. У новій редакції записано: «Із 1 січня 2020 року м’ясо та інші продукти забою, отримані в результаті забою не на бойні, яка має експлуатаційний дозвіл, можуть використовуватися виключно для власного споживання».

Питання стосовно того, що можна буде привезти на бойню худобу, забити, а потім реалізувати її на ринку теж потребує детального опрацювання. Асоціація тваринників України вивчила ситуацію щодо мережі діючих в Україні боєнь. В Асоціацію постійно надходять дзвінки від селян, представників середнього і малого бізнесу, які розповідають про величезну проблему з діяльністю забійників в Україні. Частина з них взагалі «законсервовані» і не працюють. Інша частина - в неналежному стані.

Цікаво, чи хтось із чиновників, які кричать про їх наявність, бачив ті бойні на власні очі? Насправді, забійників на сьогодні дуже мало. А тих, що зможуть отримати експлуатаційний дозвіл - іще менше. Боєнь, які відповідають високим санітарно-епідеміологічним стандартам, часто в деяких регіонах — одиниці.

Ще одна проблема полягає в тому, що діючі забійники територіально віддалені. Якщо відстань до бойні 100 км, то хто повезе туди на забій худобу? Це суттєві додаткові витрати, на які в людей елементарно немає коштів. А законопроектом №7489   держава перекладає вирішення цього питання на плечі селян, які вирощують худобу. Тобто, маємо ситуацію: хочете утримувати худобу на продаж, будь ласка, везіть її за 100 км на забій.

Люди, які мають власні домогосподарства, а також представники дрібного бізнесу, котрі вирощують свійську худобу, займаються такою діяльністю, аби прогодувати свої сім’ї. І дуже часто для них це - єдине джерело доходу. Вони готові організуватися й побудувати свої забійники для того, щоб це було близько, зручно і ефективно. Однак на практиці у них немає такої можливості. Люди розповідають про численні факти, коли при зверненні в сільську, селищну та міську ради з проханням виділити земельну ділянку під забійник, їм банально відмовляють.

Логічно, що прописуючи певні законодавчі норми, чиновники повинні були б потурбуватися про можливість їх втілення в реальному житті.

Наступним цікавим моментом є отримання дотації на будівництво забійника. Держава передбачає дотації на будівництво підприємств з переробки с/г продукції. Компенсація відбувається через комісію Мінагрополітики у розмірі 30% та через банк у розмірі 25%.  Тобто, необхідно вкласти не менше 70-75% власних інвестицій у будівництво, а це - суттєві витрати, які під силу далеко не всім.

Є можливість організуватися та створити сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, основною метою діяльності якого буде м’ясопереробка (забійник). Однак і тут не все так просто. При такій ситуації держава вимагатиме сплатити 5% податку за діяльність такого кооперативу.

Тобто, люди об’єднуються задля можливості спільно працювати, а по факту повинні сплачувати податок.

Ну і вишенькою на торті стане тіньовий ринок довідок про забій худоби. На практиці відбуватиметься фіктивне виконання законодавчих вимог. Перекупники, які створюють реальну конкуренцію приватним домогосподарствам, просто будуть масово купувати такі довідки. Таким чином, тільки вони і виграють при цьому.    

Як видно, законопроект №7489 від 16.01.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення заходів стосовно забезпечення простежуваності» містить дуже багато проблемних аспектів.

Асоціація тваринників України надзвичайно стурбована такою ситуацією. Мережу забійників на сьогодні ніхто не розбудовує,  і якщо ВРУ ухвалить даний проект закону, то використання домашнього м’яса на продаж опиниться під загрозою, а це, у свою чергу, призведе до вирізання поголів’я та підвищення цін для населення.

Необхідно забезпечити певний адаптаційний період, протягом якого буде розроблено прозорий механізм впровадження вимог щодо забою тварин. Мінагрополітики повинно розробити порядок будівництва пунктів забою, визначити їхню кількість, провести інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення. Окрім того, необхідне належне фінансування, аби побудувати пункти забою тварин у кожному районі. Зокрема, надавати податкові пільги, залучати кредити тощо. Це дозволить людям користуватися такими пунктами в межах адекватного територіального доступу, що, у свою чергу, скоротить витрати на транспортування. Пункти забою, які матимуть експлуатаційний дозвіл, повинні відповідати усім вимогам та стандартам, згідно зі своєю діяльністю. Так само й процедура видачі документів про забій має бути прозорою і відкритою, бо найлегше та найпростіше — зламати, а ось запропонувати альтернативу набагато важче.

Асоціація тваринників України підтримує прагнення України відповідати високим стандартам, але в той же час, розробивши нові вимоги, потрібно створити і механізм адаптації до них, прийнявши відповідну державну програму з підтримки та розбудови мережі забійників по регіонах.

 

Ukrainian

Читати ще