Щосекунди ціна на українську землю збільшується паралельно приросту населення в світі, - аграрний експерт Ірина Паламар

Наприкінці 2015 року вона складе близько 7346 млн. чоловік, а в 2050-му, за прогнозами, досягне 9,6 млрд. Приріст населення переважно буде за рахунок країн Африки та Азії, на частку яких припаде майже 90% приросту у період з 2015-го по 2050 роки. У цілому приріст населення на 40% відбудеться за рахунок збільшення населення в найменш розвинених країнах світу. За прогнозами експертів, у 2015 році швидкість приросту населення Землі становитиме 226 334 людини на день.

Існує багато дебатів із приводу вартості української землі. Однак оцінюючи її, важливо враховувати, що тоді як приріст населення збільшується (щодня у світі народжується 381 588 чоловік!), земельний ресурс, навпаки, виснажується, що веде до його скорочення.

Як я бачу ситуацію: читаючи статистику такого швидкого зростання населення на Землі, у мене перед очима одразу ж виникає своєрідний «лічильник», який щомиті збільшує вартість землі в геометричній прогресії. Дуже скоро чорнозем стане новим «чорним золотом» - саме він захистить людей від продовольчої кризи в майбутньому. Я гадаю, якщо ми зараз призупинимо процес скасування мораторію на землю, то тільки виграємо від цього в майбутньому.

Таким чином, глобальні процеси перенаселення в першу чергу вплинуть на ринок землі, а деякі країни неминуче опиняться в ролі сировинних придатків, аби компенсувати потреби світового населення, що швидко зростають. Розуміючи ці світові тенденції, вже зараз найбільші світові компанії скуповують за безцінь родючі землі в бідних країнах, де не в змозі їх обробити. Це в основному африканські країни, такі як Сьєрра-Леоне, Судан, Габон, Ліберія, Мозамбік ... На жаль, серед них скоро може опинитися й Україна в разі скасування мораторію на продаж землі (діє до 1 січня 2016 року). Наша безцінна земля може просто піти з молотка й опинитися в активах іноземних компаній, повторивши, в найкращому разі, шлях Аргентини.

Роль України для глобальної продовольчої безпеки

Я хочу зробити акцент на тому, що Україна - стратегічна країна для продовольчої безпеки усього світу і вона є глобальним годувальником для населення планети, що невпинно зростає. І це не гучні слова, вони підтверджені фактами.

Територія України на 70% складається із сільськогосподарських земель, в т.ч. на 44% - з унікального родючого чорнозему. Це майже третина всього світового запасу чорнозему (близько 27%)! Наша країна також є лідером серед країн Європи за площею орних земель на людину - 7189 га / чол.

«Іншими словами, Україна має безцінний природний ресурс, наявність якого має величезне значення в умовах швидкого світового зростання населення та небезпеки  пов'язаної з цим продовольчої кризи».

Китай нам допоможе

У зв'язку з наближенням продовольчої кризи хочу наголосити на важливості українсько-китайського партнерства. КНР та Україна уклали 15-річний зерновий контракт, згідно з яким Китай кредитує нашу країну для проведення посівної, вирощування та збирання зернових, будівництва портів, логістики і т.д. Навіщо це потрібно Китаю? Таким чином він забезпечує продовольчу безпеку свого населення і заручається партнерством України в даній сфері. Крім того, Китай одночасно зміцнює стратегічне партнерство на кордоні з Євросоюзом.

Нагадаю, що Піднебесна - це найбільший у світі ринок із постійно зростаючими потребами. Щорічний приріст населення Китаю в середньому складає 0,49%. Так, у 2015 році чисельність населення Китаю збільшиться на 6772000 осіб і в кінці року складе близько 1,378 млрд. чоловік. Тому партнерство з Україною є дуже важливим для забезпечення китайців зерном. На сьогодні США й Україна є найбільшими виробниками зернових у світі, але співпраця з нашою країною є вигідною для Китаю з точки зору поділу ризиків.

«Крім того, Китай уже зараз дбає про вигоду для своєї країни, оскільки продовольча залежність є вагомим аргументом у геополітичних іграх. Для Піднебесної важливо мати вибір і мінімізувати ризики залежності від єдиного постачальника».

На мій погляд, продовольча безпека - це ахіллесова п'ята країн Азії, яку прикривають уже сьогодні, уклавши довгостроковий зерновий контракт з Україною.

Це вигідний крок і для України. Китай - надійний і вагомий партнер, якому не потрібна дестабілізація в економіці нашої країни, на відміну від інших великих гравців у геополітиці. Більше того, враховуючи провідну роль Китаю у світовій економіці, він може впливати на політичні процеси та сприяти стабілізації ситуації в Україні. Таким чином, це взаємовигідний контракт, який прикриває слабкі позиції кожної зі сторін на найближче десятиліття.

Земельна реформа: грабіж у законі

Повертаючись до невирішеної за останні 13 років (!) земельної реформи та можливе скасування мораторію на продаж землі в Україні, наголошу на кількох аспектах. Зараз немає чіткого механізму визначення вартості землі, і продавати її в такій ситуації - це злочин перед народом і майбутніми поколіннями українців. Сьогодні середньостатистичний українець не може дозволити собі таку покупку, а вітчизняні підприємці, що зазнали потрясінь у звʼязку з  валютною кризою, теж мають проблеми з фінансами. Для іноземних же компаній немає певного алгоритму, який законодавчо буде регламентувати таку операцію. Отож, незрозумілим є кінцевий бенефіціар.

«У найближчому майбутньому вартість української землі як цінного активу суттєво зміниться в бік зростання у зв'язку із збільшенням населення, а до цього часу можна розробити і впровадити ефективну земельну реформу, засновану на позитивному досвіді країн Євросоюзу».

Наприклад, у Данії та Німеччині держава регулює купівлю та оренду землі, довіряючи її тільки кваліфікованим фермерам з урахуванням їхнього рівня підготовки і досвіду, сільськогосподарської діяльності як основного джерела доходів, місця проживання. У Швейцарії, Іспанії, Франції, Данії, Німеччині, Італії та Португалії земельним законодавством регулюється недопущення надмірної концентрації землі в одних руках або її дроблення і т.п.

Найближчі сусіди, такі як Росія, Молдова, Литва, Угорщина і Грузія ще не завершили земельну реформу, але в них процес регулювання земельного ринку більш цілісний. Це або вільний ринок землі для підвищення рівня сільськогосподарського виробництва, або соціальне забезпечення сільського населення.

У будь-якому разі, успішних прикладів більш ніж достатньо, аби не поспішати пускати з молотка народне надбання, безцінну родючу землю, яка дісталася українцям у спадок як найбільший дар. Наша земля, наш золотий чорнозем здатний прогодувати ще не одне покоління українців і гарантувати нашій державі вагому роль у забезпеченні продовольчої безпеки у світі.

«Нам потрібно виробити розумну і ефективну земельну стратегію і тільки після цього відкривати вільний ринок землі».