Система простежуваності: засіб захисту споживача чи спосіб закриття ринку приватним господарствам?

Він передбачає введення вже з 1 січня 2020 року заборони використання м’яса та інших продуктів забою, отриманих в результаті забою не на бойні, що має експлуатаційний дозвіл. Заборона не стосується лише випадку власного споживання такої продукції.

В той же час, чинний ЗУ «Про основі принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» передбачає введення цієї заборони з 1 січня 2025 року і дозволяє реалізацію м’яса на агропромисловому ринку кінцевому споживачу в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, в якій він здійснений.

Народні депутати Олександр Бакуменко та Петро Юрчишин які доповідали по даному законопроекту, дуже гарно розповідали про його переваги, делікатно уникнувши питання недоліків. Основною метою цього документу вони озвучили попередження розповсюдження особливо небезпечних хвороб тварин, а також підвищення відповідальності операторів ринку стосовно забезпечення простежуваності і безпечності харчових продуктів.

А про те, що такий підхід нанесе непоправної шкоди селянам, оскільки буде заборонена закупівля домашнього м’яса, вони цнотливо промовчали. Тобто, по суті, законопроект №7489 закриває ринок реалізації м’яса приватним домогосподарствам. Пропонується здійснювати забій тварин не самостійно, а на сертифікованих пунктах забою. Заборона не стосується лише випадку власного споживання такої продукції. Тобто, вже менш як через два роки українці не зможуть вільно продавати м’ясо, яке самі ж виробили. По великому рахунку, національний продукт може зникнути з наших столів.

Така ситуація відбувається вже не вперше. Ситуація з м’ясом подібна до історії з впровадженням нових стандартів про вимоги до якості молока. Це призвело до незадоволення населення, необхідності кількаразової відстрочки запровадження стандартів ЄС (скасування діючого ДСТУ 3662-97 та набрання чинності новим ДСТУ 3662-2015) та державного фінансування закупівлі обладнання через кооперативи.

Про існуючі загрози прийняття даного законопроекту на засіданні аграрного комітету хотіла озвучити голова Асоціації тваринників України Ірина Паламар, однак голова комітету Олександр Бакуменко слова не надав, ігноруючи підняту руку.

Окремим народним депутатам, які також поділяють думку Асоціації та мають здоровий глузд все ж таки вдалося озвучити необхідність внесення поправок до законопроекту №7489, однак на кінцеве рішення це не вплинуло.

Насамкінець, хочеться сказати, що держава систематично забирає в людей можливість заробітку, а потрібно враховувати і той факт, що подібна торгівля дуже часто є основним і єдиним засобом виживання селянської сім’ї. Натомість, нічого не пропонується взамін. І як наслідок, приватні домогосподарства лишаються ні з чим.

Безумовно, подібні реформи повинні відбуватися, але цьому повинен передувати чіткий і продуманий шлях виважених рішень з боку держави. Необхідно забезпечити впровадження певного адаптаційного періоду, протягом якого буде розроблено прозорий механізм впровадження вимоги щодо забою тварин. Окрім того, потрібно забезпечити належне фінансування. Зокрема, побудувати пункти забою тварин в кожному районі. Це дозволить людям користуватися такими пунктами в межах адекватного територіального доступу, що в свою чергу скоротить витрати на транспортування. Пункти забою, які матимуть експлуатаційний дозвіл, повинні відповідати усім вимогам та стандартам згідно своєї діяльності. Так само і процедура видачі документів про забій має бути прозорою і відкритою.

Будуючи цивілізовану, європейську державу, завжди потрібно пам’ятати про інтереси людей і працювати над тим, аби новаторські ініціативи були максимально комфортними і бажаними для суспільства, а система простежуваності стала би ефективним засобом захисту споживача.