Що буде з домашнім молоком та м’ясом з 1 січня 2019 року?

Опубликовано bashun - 16-01-2019 - 15:08

У перший день нового року вступають в силу нові стандарти щодо якості молока. Фахівці Асоціації тваринників України спробували розібратися, що ж вони передбачають, і якими документами регламентуються, а також – як це вплине на селян, і їхню можливість займатися виробництвом продукції тваринництва.

Що в нормативних актах?

З 01 січня 2019 року набирає чинності ДСТУ 3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови». Новий стандарт містить характеристики та технічні умови для здійснення закупівлі та приймання молока коров’ячого.

Таке рішення передбачено у Наказі Державного  підприємства  «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 27.06.2018 № 188 «Про прийняття та скасування національного нормативного документа; про внесення зміни до наказу від 18 грудня 2017 р. № 420».

Зауважимо, що, наприклад, у відкритому доступі в мережі Інтернет текст проекту документу ДСТУ 3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови», який діятиме з 1 січня 2019 року, відсутній. Окремі веб-сайти пропонують на платній формі його переглянути: http://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page?id_doc=77350; http://document.ua/moloko-sirovina-korovE28099jache_-tehnichni-umovi-std39881.html.  Це щодо поінформованості про нові вимоги до якості молока.

Разом і цим, з 1 січня 2019 року буде скасований національний нормативний документ ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі» в частині вимог до молока екстра, вищого та першого ґатунків. В цілому зазначений стандарт передбачає, що все молоко, залежно від рівня бактеріального забруднення і вмісту соматичних клітин, поділяється на екстра, вищий, перший і другий сорти.

В частині ж вимог до молока другого ґатунку національний нормативний документ ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі» буде скасований лише з 01 січня 2020 року. Але з цієї дати буде встановлено дворічний перехідний період, протягом якого молоко 2-го ґатунку буде прийматися, але виключно для технічних цілей (корми для тварин, казеїн тощо).

 

Що це означає?

Підсумовуючи вищесказане, заначимо наступне.

З 1 січня 2019 року змінюються вимоги до якості молока екстра, вищого та першого ґатунків! Вимоги до молока 2-го ґатунку залишаються не змінними. Селяни і всі ті, хто виробляє молоко 2-го ґатунку, зможуть спокійно його здавати на підприємства аж до 1 січня 2020 року.  

Також очікується прийняття проекту наказу Мінагрополітики «Про затвердження Вимог до безпечності та якості молока і молочних продуктів», який ще в серпні 2018 року був опублікований для обговорення на офіційному веб-сайті Мінагрополітики.

Даним проектом наказу Мінагрополітики передбачено встановлення вимог до молока і молочних продуктів, їх виробництва, до доїльного обладнання та гігієни у господарствах, які виробляють молоко та молозиво, до доїння та збору молока, молозива і молочної сировини, до гігієни персоналу. Крім того, оператори ринку повинні будуть гарантувати відповідність молока вимогам законодавства України та певним критеріям вмісту мікроорганізмів та кількості соматичних клітин у сирому молоці від корів, що йде на промислову переробку для виготовлення харчових продуктів. Для виконання цих критеріїв проектом наказу встановлено перехідний період з 1 січня 2020 року до 1 січня 2022 року.

Нагадаємо, що з 1 липня 2018 року 2-й сорт молока (яке переважно виготовляється в одноосібних господарствах, а це - майже 70%) планувалося заборонити для використання в харчовій промисловості. Тобто, півроку тому мав вступити в дію новий стандарт щодо якості молока – ДСТУ 3662:2015 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови». Але у зв’язку із значною соціальною напругою населення це рішення на державному рівні було відтерміновано, а сам ДСТУ 3662:2015 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови» у той же день, коли мав набрати чинності, – 1 липня цього року, було скасовано.

 

Яка ситуація з м’ясом?

З 1 січня 2019 року для селян, що займаються виробленням м’ясної продукції, нічого не зміниться.

Наразі є лише законодавча ініціатива - проект №7489 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення заходів стосовно забезпечення простежуваності»), який на сьогодні ще не прийнятий. Цим проектом пропонується, щоб з 2020 року м'ясо тварин, забитих не у спеціалізованих забійних пунктах, не можна було реалізовувати на продаж, а дозволялося лише для власного споживання.

Водночас, за інформацією Держстату, отриманою АТУ, кількість м'ясопереробних підприємств, що здійснюють забій сільськогосподарських тварин живою вагою, скорочується. На початок 2018 року кількість таких підприємств становила 299, хоча на початок 2016 року було 330.

Наразі чинною є норма Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», якими передбачено: ----------- або реалізації на агропромисловому ринку кінцевому споживачу в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, в якій він здійснений.

Нагадаємо, що з квітня 2018 року вже запрацювали нові правила забою тварин, з якими зменшено дозволену кількість забитих тварин не на бойні (подвірно) в тиждень до трьох голів свійських парнокопитних тварин або інших копитних тварин, а також п’яти голів свійської птиці, кролів на день. Вказане обмеження стосується тільки забою тварин з метою подальшої реалізації продуктів їх забою і не торкається забою тварин для власного споживання.

 

«Свого часу, ще на початку року нашій Асоціації тваринників вдалося переконати владу відтермінувати запровадження нового стандарту до якості молока, – коментує Ірина Паламар. – Як ми всі пам’ятаємо, нові вимоги мали вступити в силу ще з 1 липня 2018 року. Проте ми цього не допустили: я оббивала пороги Кабміну, провела низку зустрічей на всіх рівнях, зверталася до Президента, до Прем’єр-міністра України, і нам вдалося переконати представників влади в необхідності відтермінувати  введення нових вимог, поки люди не будуть до цього готовими.

Ми говорили, що цей перехідний період потрібен для того, аби створити умови для вироблення якісного молока, а, саме - забезпечення сіл належною інфраструктурою: спеціальними доїльними пунктами, обладнаними молокопроводом, холодильною і фільтрувальною технікою, аби молоко здоювалося безконтактним способом і моментально охолоджувалося. За таке молоко вищої якості селянин отримав би й більшу ціну. Наші фахівці навіть підрахували, що встановити подібні молокоприймальні пункти в селах країни можна за рік, і для цього необхідно майже 7 мільярдів гривень, пропонували механізми, звідки залучати кошти.

І що ж ми маємо зараз?

Пройшло вже півроку від дати відтермінування нових вимог до молока, і до цього часу нічого, жодних дій від держави в напрямі підготовки інфраструктури сіл до вироблення молока високої якості не було зроблено!

То на що ж можна сподіватися в майбутньому? Залишився всього рік. Вже в 2020 році нові вимогу вступлять в силу. І якщо за цей рік не буде нічого зроблено з вищесказаного, то селяни, не маючи змоги здавати молоко, просто вирізатимуть худобу, і залишаться без єдиної можливості заробітку. Хоча, враховуючи той факт, що цього продукту в країні і так не вистачає для задоволення потреб внутрішнього ринку, то, найімовірніше, селянське молоко все одно прийматимуть за тіньовим схемами від виглядом 1-го сорту. Хоча насправді воно так і залишатиметься низької якості, отож, по-перше, всі нововведення в бік нібито покращення залишаться лише фікцією. А, по-друге, людям так і платитимуть за нього копійки.

Те саме стосується і підвищення вимог до якості м’яса, за якими вже в 2025 році люди не зможуть реалізовувати вироблену м'ясну продукцію, якщо тварина не була забита в сертифікованих пунктах забою. При цьому проблема із будівництвом забійників так і не зрушилася з місця. Серед тієї мізерної кількості боєнь, яка є сьогодні в Україні, частина взагалі законсервована і не працює, а інша - в неналежному стані. Боєнь, які відповідають високим санітарно-епідеміологічним стандартам — одиниці, і при цьому вони віддалені одна від одної на відстань до 100 км: хто ж повезе туди тварину на забій? Виходом із ситуації стало б отримання дотації на будівництво забійника. Сьогодні держава передбачає дотації на будівництво підприємств із переробки с/г продукції у розмірі 30% через Мінагрополітики, і у розмірі 25% - через банк. Тобто, необхідно вкласти не менше 70-75% власних інвестицій у будівництво, а це - суттєві витрати, які під силу далеко не всім. Як результат - виникне тіньовий ринок довідок про забій худоби. На практиці відбуватиметься фіктивне виконання законодавчих вимог перекупниками, які створюватимуть реальну конкуренцію приватним домогосподарствам.

Наша Асоціація тваринників України надзвичайно стурбована такою ситуацією і закликає Мінагрополітики не негайно почати діяти: розробити порядок будівництва сертифікованих пунктів збору молока та забійників, провести інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення, і, головне, надати необхідне фінансування для їх будівництва, податкові пільги, залучати кредити тощо. Ми підтримуємо прагнення України відповідати високим стандартам продуктів харчування, але в той же час, потрібно створити й умови до їх виконання!»

Ukrainian

Читать еще