Через 2-3 роки свинарство в Україні зникне?

На сьогоднішній день Держпродспоживслужба звітує, що ситуація з АЧС значно покращилася, і кількість випадків порівняно з 2018 роком зменшилася. Так, за офіційною статистикою, станом на 24.05.2019 р. їх зафіксовано всього 22 (12 - домашні, 7 - дикі, 3 - інфіковані об’єкти). Та чи відображає ця статистика реальну картину?

Свинарі запевняють, що численні спалахи АЧС на господарствах просто приховуються, адже виробникам невигідно заявляти про свою біду, через яку поголів’я доведеться повністю вирізати.

Причому, звинувачувати у цьому самих тільки власників підприємств не зовсім справедливо. Якоюсь мірою їх можна і зрозуміти: адже для утилізації інфікованих або потенційно заражених свиней потрібні як мінімум, кошти, а як максимум – достатня кількість централізованих підприємств з утилізації відходів тваринного походження, діяльність яких контролювалася б на державному рівні.

На жаль, реально діючих підприємств з утилізації по всій Україні дуже мізерна кількість. А якщо перевірити ті, що числяться за офіційною статистикою, то виявиться, що більшість з них не працюють чи перебувають в аварійному стані.

Інша проблема – це дуже висока вартість послуг підприємств з утилізації свиней. Через дефіцит підприємств з утилізації відходів тваринного походження, свинарським господарствам часто доводиться замовляти послуги з інших областей.

Ситуація з виплатами компенсацій також вкрай негативна: за словами виробників, членів АТУ, компенсації підприємствам, постраждалим від АЧС, держава не виплачує.

Свою «допомогу» свинарям тут же запропонували перекупники, так звані «колясочники» .

«За інформацією, яка надходить до нас від свинарів з різних куточків України, сьогодні закупівля свиней у господарств, які постраждали від АЧС, стала просто таки масовим бізнесом, - коментує голова Асоціації тваринників Ірина Паламар. – Перекупники скуповують потенційно інфікованих свиней живцем за ціною по 25 грн/кг, розвозячи, таким чином, чуму по Україні. Особливо гострою є ситуація в західних регіонах – Хмельницькій, Тернопільській областях, де практично відсутній достатній контроль з боку Держпродспоживслужби».

Відсутність чи дуже мала кількість підприємств з утилізації є проблемою не лише для господарств, постраждалих від АЧС, а й для м’ясопереробних заводів, яким також ніде переробляти відходи, і вони викидаються десь на імпровізованих звалищах чи закопуються в лісі.

Не треба бути ветеринарним фахівцем, аби розуміти, що такі «могильники» відходів є осередками різноманітних інфекцій і хвороб, які розносяться птахами, диким тваринами чи просто залишаються в ґрунті. Як відомо, збудник АЧС у трупах тварин зберігається до десяти тижнів, у м'ясі від хворих тварин - до 155 днів, в копченій ковбасі та шинці - до 5 місяців, більше 3 місяців - у гною, до 4-8 місяців в ґрунті. Він залишається життєздатним навіть за несприятливих умов зовнішнього середовища таких як висихання та гниття. Йому не страшне ні охолодження, ні замороження, яке його просто консервує. В глибоко заморожених тушах свиней тривалість виживання сягає 15 років (!).

«Дуже дивує недостатня увага Держпродспоживслужби до даної проблеми. Чому «колясочники» вільно роз’їжджають регіонами, скуповуючи свиней невідомого походження, всі про це знають, і жодні правоохоронні органи ними не займаються? – каже Ірина Паламар. - Чому замість того, аби розробляти ефективні програми з боротьби з АЧС, здійснювати суворий санітарно-ветеринарний контроль на місцях, вкладати кошти в профілактику, будівництво утилізаційних підприємств, фінансування з держпідтримки виділяється, зокрема, на будівництво зерносховищ? А між тим, якщо ситуація з АЧС в Україні вийде з-під контролю, то від нашої продукції відвернеться увесь світ, і постраждають в першу чергу ті ж зерновики, які не зможуть експортувати зерно.

Ми, як асоціація, що захищає інтереси тваринницької галузі, закликаємо Держпродспоживслужбу нарешті почати вести ефективну роботу по боротьбі з АЧС. Якщо зараз не забити на сполох, то через 2-3 роки свинарство як галузь в Україні просто зникне».