Хімічна атака на бджіл або як прикрити чорний ринок пестицидів

Submitted by bashun on Tue, 08/27/2019 - 17:12

Виробництво й продаж бджіл може стати ще одним перспективним експортним напрямом для України на міжнародній арені. Але для цього треба привести у відповідність законодавчі норми щодо застосування пестицидів в агропромисловій сфері, неконтрольоване використання яких сьогодні спричиняє масове вимирання бджолиних сімей.

Зникнуть бджоли – зникнуть люди. (Альберт Ейнштейн)

Цьогоріч Україна відзначила сумний антирекорд в галузі бджільництва: за сезон 2019 року загинуло 40 тисяч (!) бджолиних сімей. Через забрудненість полів пестицидами бджоли гинули й раніше, але такої масової катастрофи не спостерігалося. Альберт Ейнштейн свого часу пророкував: «коли помре остання бджола, то людству залишиться жити 4 роки».

Для України, яка позиціонує себе як аграрна країна, це особливо актуально. Усім відомо, що бджола - найкращий запилювач агрокультур, але вона також є однією з ланок біологічного ланцюжка.

І якщо Україна в світовому аспекті, за оцінками експертів, залишається іще порівняно екологічно чистою територією, то у розвинених країнах світу проблема забрудненості полів хімічними речовинами набула астрономічних масштабів.

Зокрема, у Сполучених Штатах сьогодні залишилося всього 20% бджіл від існуючої раніше і необхідної їх кількості. Аби хоча б якось вирішити питання з запиленням сільськогосподарських культур, американські науковці винайшли «штучних бджіл» - мікродрони, які здатні запилювати поля. Проте вже сьогодні і США, й Канада, й інші країни світу готові імпортувати по кілька мільйонів бджолиних сімей на рік, вартість яких складає в середньому 100 доларів США/за 1 бджолину родину.

Така тенденція може стати сигналом до дії для українських бджолярів. Вже сьогодні ми є лідерами у світі за експортом меду, і можемо також стати першими за продажем бджіл на міжнародному ринку! Адже як би там не було, в Україні залишилося ще велика кількість територій, що поки не зазнали масштабної хімічної «атаки» від недобросовісних аграріїв, тому в нас є всі можливості для розвитку цього напряму тваринництва.

Що ж потрібно для того? Передусім, політична воля. Необхідно посилити систему державного контролю і післяреєстраційного моніторингу агрохімікатів. Сьогоднішнє законодавство про пестициди вкрай недолуге і має безліч «дірок»: воно не передбачає регулярний контроль над застосуванням хімпрепаратів після проходження сертифікації, таким чином, одного разу зареєструвавши певний продукт і довівши його якість, надалі фермер може використовувати під його брендом що завгодно, і даний процес ніхто не контролює. До нас завозять увесь хімдобривний неліквід, через що й спостерігаємо численні випадки токсичних викидів в атмосферу, і, відповідно, загибель не лише бджіл, але й сільськогосподарських тварин, зокрема, корів, і навіть отруєння людей. 

Іншим стримуючим фактором у розвитку бджільництва я вбачаю неправильну політику взаємодії між бджолярами й фермерами, які займаються вирощуванням сільськогосподарських культур. На сьогоднішній день в них відсутня мотивація до співпраці, хоча, насправді, залежні один від одного: бджоляр завдяки фермеру отримує мед, а фермер – кращу врожайність на полях. Тому з боку держави повинні бути налагоджені механізми, які б передбачали певні преференції для обох учасників такого бізнес-тандему. Ефективним рішенням з цього погляду я вбачаю створення IT-платформи, завдяки якій учасники ринку могли б комунікувати: наприклад, аграрій сповіщатиме бджоляра про те, що планується розпилення хімікатів на полях, аби той на якийсь час закрив вулики.

Команда фахівців Офісу реформ Intelligent AGRO, який я очолюю, сьогодні вже займається розробкою програми «Аграрна країна у смартфоні» для реформування аграрної галузі, концепцію якої ми нещодавно презентували Президентові. Одним із пунктів цієї програми буде комунікація «бджоляр-фермер».

Також я звернулася до Президента із офіційним листом щодо необхідності удосконалення законодавства в напрямі сертифікації пестицидів та підтримки розвитку бджільництва.

Ukrainian

Read more